1
Проводиреві хора: при струнах;
наука Давидова.
Вислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.
2
Прихились і вислухай мене!
Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,
3
Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника;
вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.
4
Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.
5
Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.
6
І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки!
Полетїв би я, і відпочив би.
7
Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.
8
Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.
9
Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх;
бо насильства і сварки бачив я в городї.
10
День і ніч обходять його на мурах його;
та в серединї його нещастє і кривда.
11
Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.
12
Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я;
та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;
13
А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,
14
З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.
15
Погибіль на них;
живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх.
16
Кличу до Бога, і Господь спасає мене.
17
Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.
18
Він вибавив душу мою в бою проти мене;
було бо їх багацько проти мене.
19
Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку;
нема бо в них поправи, не бояться вони Бога.
20
Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили;
він зложив заповіт свій.
21
Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна;
гладші слова його над оливу, а вони - обнажені мечі.
22
Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе;
не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.
23
А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого.
Я ж буду вповати на тебе.