1
Проводиреві хора: про Ідутуна;
псальма Давидова.
Тілько на Бога вповає тихо душа моя, від него моє спасеннє.
2
Він тілько моя скеля, моя защита, моя висока твердиня;
не захитаюсь нї трохи.
3
Доки будете нападати на чоловіка?
Всї термосите його, як стїну похилившуюся, як той мур надломаний.
4
Нараджуються вони тілько, як би з висоти звалити його;
брехнею вони радїють;
устами своїми благословляють, а в серцї своїм проклинають.
5
На одного Бога вповай, душе моя!
Бо на него надїя моя.
6
Тілько він є моя скеля, моя защита, моя висока твердиня;
я не захитаюсь.
7
В Бозї моє спасеннє і моя слава;
сильна моя скеля, моє прибіжище в Бозї.
8
Вповай, народе, на него по всякий час!
Виливайте перед ним серця ваші!
9
Сама марнота сини людські, сама брехня, сини чоловічі;
на терезах вони йдуть у гору скорше, як пара
10
Не вповайте на здирство, і не надїйтесь марно на грабіж!
Коли росте багацтво, не прилягайте до него серцем вашим!
11
Раз сказав Бог, двічі чув я се, що сила в Бога.
12
І в тебе, Господи, милість;
ти бо даєш кожному по заслузї його.