1
Проводиреві хора: На Шошанїм.
Давидова.
С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
2
Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна;
попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
3
Я знемігся від поклику, гортань моя висохла;
втомились очі мої, визираючи Бога мого.
4
Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене;
потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене;
чого я не загарбав, те мусїв я дати.
5
Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
6
Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних!
Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
7
Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
8
Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
9
Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
10
Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
11
Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
12
Сидячі у воротах мають помовку про мене;
складають піснї на підпитку.
13
Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого.
Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
14
Витягни мене з болота, не дай менї потонути!
Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
15
Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
16
Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість;
поглянь на мене по великостї милосердя твого.
17
І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї;
вислухай мене скоро!
18
Приближися до душі моєї, вирятуй її;
спаси її задля ворогів моїх!
19
Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій;
всї гнобителї мої перед тобою.
20
Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний;
ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21
До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
22
Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
23
Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
24
Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
25
Спустошеннє нехай спаде на оселю їх;
в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
26
Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
27
Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
28
Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
29
Я ж бідний і горе менї;
спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
30
Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
31
Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
32
Побачать впокорені, вони звеселяться;
ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
33
Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
34
Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
35
Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські;
і мати муть там оселю і займаньщину.
36
І потомство слуг його мати ме наслїддє;
і хто любить імя його, жити ме там.