- 1
- Проводиреві хора: На Шошанїм.
Давидова.
С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
- 2
- Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна;
попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
- 3
- Я знемігся від поклику, гортань моя висохла;
втомились очі мої, визираючи Бога мого.
- 4
- Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене;
потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене;
чого я не загарбав, те мусїв я дати.
- 5
- Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
- 6
- Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних!
Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
- 7
- Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
- 8
- Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
- 9
- Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
- 10
- Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
- 11
- Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
- 12
- Сидячі у воротах мають помовку про мене;
складають піснї на підпитку.
- 13
- Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого.
Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
- 14
- Витягни мене з болота, не дай менї потонути!
Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
- 15
- Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
- 16
- Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість;
поглянь на мене по великостї милосердя твого.
- 17
- І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї;
вислухай мене скоро!
- 18
- Приближися до душі моєї, вирятуй її;
спаси її задля ворогів моїх!
- 19
- Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій;
всї гнобителї мої перед тобою.
- 20
- Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний;
ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
- 21
- До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
- 22
- Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
- 23
- Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
- 24
- Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
- 25
- Спустошеннє нехай спаде на оселю їх;
в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
- 26
- Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
- 27
- Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
- 28
- Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
- 29
- Я ж бідний і горе менї;
спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
- 30
- Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
- 31
- Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
- 32
- Побачать впокорені, вони звеселяться;
ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
- 33
- Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
- 34
- Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
- 35
- Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські;
і мати муть там оселю і займаньщину.
- 36
- І потомство слуг його мати ме наслїддє;
і хто любить імя його, жити ме там.
|