- 1
- На тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки.
- 2
- По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене!
Прихили до мене ухо твоє і спаси мене!
- 3
- Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити!
Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня.
- 4
- Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя!
- 5
- Ти бо єси моя надїя, Господи Боже!
Моє впованнє від молодого віку мого.
- 6
- Почавши від лона матернього, я на тебе покладався;
від внутра матернього ти стережеш мене;
тебе в піснях моїх все прославляю.
- 7
- Многим людям чудовищем я здавався;
але ти сильна моя защита.
- 8
- Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.
- 9
- Не відкинь мене у старостї;
коли знеможу силою, не опусти мене!
- 10
- Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються.
- 11
- І вони кажуть: Бог опустив його;
гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя.
- 12
- Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч!
- 13
- Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали!
Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають!
- 14
- Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.
- 15
- Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє;
я бо не знаю їм лїку.
- 16
- Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.
- 17
- Боже!
Ти вчив мене з малку;
і досї я проповідував чудеса твої.
- 18
- І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду;
всїм, що прийдуть, потугу твою!
- 19
- І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?
- 20
- Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.
- 21
- Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.
- 22
- І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже!
Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля!
- 23
- Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;
- 24
- І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою;
ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.
|