- 1
- Наука Асафова.
Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
- 2
- Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
- 3
- Зверни стопи твої до недавньої руїни!
Все у сьвятинї зруйнував ворог.
- 4
- Рикають вороги твої серед зборів твоїх;
поставили знаки свої як знамена.
- 5
- Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
- 6
- І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
- 7
- З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
- 8
- Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги!
- Пустили з димом всї Божі собори на землї.
- 9
- Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
- 10
- Доки, Боже, буде ругатись гнобитель?
Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
- 11
- Чому здержуєш руку твою і правицю твою?
Із лона твого допусти конець!
- 12
- Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.
- 13
- Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.
- 14
- Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.
- 15
- Ти вітворив жерела і потоки;
ти висушив прудисті ріки.
- 16
- І день твій і ніч твоя;
ти сотворив сьвітло і сонце.
- 17
- Ти утвердив всї гряницї землї;
ти постановив лїто і зиму.
- 18
- Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.
- 19
- Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.
- 20
- Спогадай завіт!
Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.
- 21
- Нехай не вернеться з соромом пригноблений!
Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.
- 22
- Встань, Боже, суди справу твою!
Спогадай щоденне руганнє беззаконного!
- 23
- Не забудь крику ворогів твоїх!
Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.
|