1
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
2
Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
3
Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
4
Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
5
Змітаєш їх геть;
вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає.
6
Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7
Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8
Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9
Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10
Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда;
час бо скоро минає, і ми зникаєм.
11
Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
12
Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
13
Зглянься, Господи!
Доки?
І змилосердися над слугами твоїми!
14
Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
15
Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
16
Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
17
І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами!
І дїло рук наших утверди для нас.
Боже утверди дїло рук наших!