- 1
- Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
- 2
- Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
- 3
- Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
- 4
- Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
- 5
- Змітаєш їх геть;
вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає.
- 6
- Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
- 7
- Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
- 8
- Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
- 9
- Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
- 10
- Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда;
час бо скоро минає, і ми зникаєм.
- 11
- Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
- 12
- Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
- 13
- Зглянься, Господи!
Доки?
І змилосердися над слугами твоїми!
- 14
- Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
- 15
- Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
- 16
- Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
- 17
- І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами!
І дїло рук наших утверди для нас.
Боже утверди дїло рук наших!
|