1
І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд.
2
І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом.
3
І явилась друга ознака на небі;
і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон.
4
А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю.
І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її.
5
І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним;
і взято дитятко її до Бога і до престола Його.
6
А жінка втїкла у пустиню, де має місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисячу двістї шістьдесять.
7
І постала війна на небі.
Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його,
8
і не здолїли;
анї місця вже не знайдено по них на небі.
9
І скинутий змій великий, вуж вікодавнїй, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті.
10
І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його;
бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч.
11
І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.
12
Тим то веселїте ся, небеса, і що домуєте в них.
Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв;
знає бо, що короткий йому час.
13
І коли увидїв змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко.
14
І дано жінцї дві крилї великого орла, щоб летїла в пустиню на своє місце, де б живилась пору, і пори, і половину пори, (далеко) від зазору вужа.
15
І пустив змій за жінкою з рота свою воду, наче ріку, щоб її в ріцї втопити.
16
А земля помогла жінцї;
і отворила земля уста свої, і випила ріку, котру пустив змій з рота свого.
17
І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповідї Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа.