1
А після сього бачив я ангела, що сходив з неба, що мав велику власть;
а земля осьвітилась від слави його.
2
І покликнув сильно голосом великим, глаголючи: Упав, упав Вавилон, велика (блудниця), і став домівкою бісам і сховиском всякому духові нечистому, і сховиском всякій птицї нечистій і огидній.
3
Бо пристрасним вином блудодїяння свого напоїла всї народи, і царі земні блудили з нею, і купцї земні з превеликої розкоші її збагатїли.
4
І чув я инший голос з неба, що глаголав: Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її.
5
Дійшли бо гріхи її аж до неба, і згадав Бог про неправди її.
6
Віддайте їй, яко ж вона віддавала вам;
і подвоїть їй удвоє по дїлам її;
і в чаші, в котрій вона мішала, мішайте їй удвоє.
7
Скільки вона себе славила, і розкошувала, стільки завдайте їй муки і смутку.
Бо в серцї своїм говорить вона: Сиджу царицею, і я не вдова, і смутку не побачу.
8
Тим то прийдуть одного дня порази її: смерть і смуток і голод;
і буде огнем спалена;
сильний бо Господь Бог, що судить її.
9
І заплачуть і заголосять по нїй царі земні, що з нею блудили й розкошували, коли побачять дим пожару її,
10
оддалеки стоячи задля страху перед мукою її, говорячи: Горе, горе (тобі,) великий городе, Вавилоне, городе кріпкий, одної бо години настиг суд твій!
11
І купцї земні заплачуть, і засумують по нїй;
товару бо їх нїхто вже не купить,
12
товару: золота, і срібла, і каміння дорогого, і перел, і виссону, і багряницї, і шовку, і кармазину, і всякого дерева пахучого, і всякого посуду з кости слонової, і всякого посуду з дерева дорогого, і з мідї, і з желїза, і з мрамора;
13
і цинамону, і пахощів, і мира, і ладану, і вина, і оливи, і муки, і пшеницї, і скоту, і овець, і коней, і возів, і тїл, і душ людських.
14
І овощі, бажання душі твоєї, відійшли від тебе, і все, що тучне і сьвітле, відійшло від тебе, і вже більш не знайдеш того.
15
Купцї сього всего, котрі збогатїли з неї, оддалеки стануть із страху перед мукою її, і будуть плакати, та сумувати,
16
та казати: Горе, горе (тобі), городе великий, з'одягнений у виссон, і багряницю, та кармазин, та озолочений золотом, і в каміннях дорогих, та перлах.
17
Одної бо години спустошене таке багацтво.
І всякий керманич, і ввесь народ, що в кораблях, і корабельники і всї, що на морі орудують, стояли оддалеки,
18
і покликували, дивлячись на дим пожару його, і казали: которий подібний городу великому?
19
І посипали попелом голови свої, і кликали плачучи, та сумуючи, й казали: Горе, горе (тобі), городе великий, в котрому забогатїли всї, що мають кораблї на морі, багацтвом твоїм;
одної бо години спустошений!
20
Веселись над ним, небо і сьвяті апостоли і пророки;
Бог бо суд ваш судив над нею.
21
І підняв один сильний ангел каменя, наче млинового, великого, і кинув у море, глаголючи: З таким розгоном буде кинутий Вавилон, великий город, і вже більш його не знайдуть.
22
І голосу кобзарів, і сьпіваків, і сопільників, і трубачів вже не буде більш чути у тобі, і вже жоден іскусник від жодного іскуства не знайдеть ся у тебе, й голосу млинового каменя не буде вже чути у тебе,
23
і сьвітло сьвічника вже не засьвітить у тебе, й голосу жениха й невісти не буде вже чути у тебе;
твої бо купцї були вельможі земні, і твоїми чарами зведені всї народи.
24
І в ньому знайдена кров пророків і сьвятих, і всїх вбитих на землї.