1
А після сього бачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землї, і держали чотири вітри землї, щоб не віяв вітер на землю, анї на море, анї на жадне дерево.
2
Ще бачив я иншого ангела, що виходив від сходу сонця, і мав печать Бога живого;
і покликнув голосом великим до чотирьох ангелів, котрим дано шкодити на землї і на морю, глаголючи:
3
Не робіть шкоди землї нї морю, нї деревинї, доки не попечатаєм слуг Бога нашого на чолї їх.
4
І я чув число попечатаних, сто сорок і чотири тисяч попечатаних із усїх родів синів Ізраїлевих:
5
З роду Юдиного дванайцять тисяч попечатаних;
з роду Рубенового дванайцять тисяч попечатаних;
з роду Гадового дванайцять тисяч попечатаних;
6
з роду Асирового дванайцять тисяч попечатаних;
7
з роду Нефталимового дванайцять тисяч попечатаних;
з роду Манассіїного дванайцять тисяч попечатаних, з роду Симеонового дванайцять тисяч попечатаних;
8
з роду Левиїного дванайцять тисяч попечатаних;
з роду Іссахарового дванайцять тисяч попечатаних;
з роду Завулонового дванайцять тисяч попечатаних;
з роду Йосифового дванайцять тисяч попечатаних;
з роду Беняминового дванайцять тисяч попечатаних.
9
Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.
10
І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві.
11
І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,
12
говорячи: Амінь;
благословеннє, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки.
Амінь.
13
І сказав один із старцїв, говорючи менї: Хто се, що з'одягнені в білі одежі, і звідкіля прийшли?
14
І я сказав: Добродїю, ти знаєш;
і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.
15
Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його;
і Сидячий на престолї оселить ся в них.
16
Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека;
17
Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод;
і Бог отре всяку сльозину з очей їх.