1
Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх?
Нехай не буде!
Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.
2
Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав.
Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє?
як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:
3
Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали;
я зоставсь один, і шукають души моєї.
4
Що ж глаголе йому Божа відповідь?
Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
5
Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
6
Коли ж по благодатї, то не по дїлам;
ато благодать не була б уже більш благодаттю.
Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї;
ато дїло не було б уже більш дїлом.
7
Що ж?
чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
8
(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти;
очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
9
І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
10
Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
11
Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали?
Нехай не буде!
їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
12
Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
13
Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
14
чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
15
Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
16
Коли ж росчина сьвята, то й заміс;
і коли корінь сьвят, то й віттє.
17
Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18
то не величай ся перед віттєм.
Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19
Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
20
Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш.
Не носись високо, а бій ся.
21
Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
22
Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє;
на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости;
коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
23
І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся;
здолїє бо Бог знов прищепити їх.
24
Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.
25
Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
26
І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;
27
і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
28
По благовістю (вони) вороги задля вас;
по вибранню ж полюблені задля отцїв.
29
Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
30
Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
31
так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
32
Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.
33
О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого!
як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
34
Хто бо зрозумів ум Господень?
або хто порадником Йому був?
35
або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
36
Бо з Него, і Ним, і в Него все.
Єму слава на віки.
Амінь.