- 1
- Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх?
Нехай не буде!
Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.
- 2
- Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав.
Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє?
як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:
- 3
- Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали;
я зоставсь один, і шукають души моєї.
- 4
- Що ж глаголе йому Божа відповідь?
Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
- 5
- Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
- 6
- Коли ж по благодатї, то не по дїлам;
ато благодать не була б уже більш благодаттю.
Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї;
ато дїло не було б уже більш дїлом.
- 7
- Що ж?
чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
- 8
- (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти;
очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
- 9
- І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
- 10
- Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
- 11
- Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали?
Нехай не буде!
їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
- 12
- Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
- 13
- Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
- 14
- чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
- 15
- Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
- 16
- Коли ж росчина сьвята, то й заміс;
і коли корінь сьвят, то й віттє.
- 17
- Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
- 18
- то не величай ся перед віттєм.
Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
- 19
- Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
- 20
- Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш.
Не носись високо, а бій ся.
- 21
- Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
- 22
- Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє;
на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости;
коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
- 23
- І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся;
здолїє бо Бог знов прищепити їх.
- 24
- Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.
- 25
- Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
- 26
- І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;
- 27
- і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
- 28
- По благовістю (вони) вороги задля вас;
по вибранню ж полюблені задля отцїв.
- 29
- Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
- 30
- Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
- 31
- так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
- 32
- Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.
- 33
- О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого!
як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
- 34
- Хто бо зрозумів ум Господень?
або хто порадником Йому був?
- 35
- або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
- 36
- Бо з Него, і Ним, і в Него все.
Єму слава на віки.
Амінь.
|