1
І сказала їй Ноема, її свекруха: Доню моя!
Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб тобі жити в гараздї?
2
Бооз, що з наймичками його ти була, це ж наш родич.
Оце ж він сієї ночі віє на току ячмінь.
3
Скупайся, намастись, та уберись в своє убрання, і йди на тік, але щоб він тебе не вглядів, доки не скіньчать їсти й пити.
4
Як же він ляже спати, запамятай собі те місце, де він лїг, потім прийди і постели собі у ногах його та й ляж;
він тодї скаже тобі, що тобі дїяти.
5
Рут сказала їй: Вчиню усе, що ти менї сказала.
6
І вона пішла на тік і вчинила усе так, як їй звелїла свекруха її.
7
А Бооз їв і пив, а розвеселивши своє серце, пійшов та й лїг спати скраю копицї.
І вона прийшла тихенько, постелила в ногах його і лягла.
8
Опівночі чоловік зжахнувся і підвівся, аж це в його в ногах лежить молодиця.
9
І він промовив: Ти хто?
Вона сказала: Я Рут, твоя служниця: простягни твоє крило над твоєю служницею, бо ти родич.
10
Бооз сказав: Будь ти, небого, благословенна од Господа Бога!
- Цей останній твій добрий вчинок ти вчинила ще краще за попереднїй, бо не пішла ти шукати собі парубків, нї вбогих, нї богатих.
11
Тепер, небого, не бійся, я вчиню задля тебе усе, що ти сказала, бо у всїх воротях народа мого знають, що ти добра жінка.
12
Се й правда, що я родич;
але є ще ближший за мене родич.
13
Переночуй цю ніч;
а вранцї, як він тебе прийме, то добре, нехай приймає;
а коли він не схоче прийняти, то я прийму тебе, як дїйсно живий Господь!
Спочивай до ранку.
14
І спала вона в його в ногах до ранку і встала переднїше, нїж вони могли пізнати одно другого;
він бо сказав: Нехай нїхто не знає, що молодиця була на току!
15
І він сказав їй: Подай верхню одежину, що на тобі, подерж її: Вона держала, а він одмірив шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і пійшов до міста.
16
Вона ж прийшла до своєї свекрухи, а тая сказала: А що, моя доню?
вона оповідала їй про все, що зробив для неї той чоловік;
17
І сказала: Цї шість мірок ячменю він менї дав і сказав: Ти не повинна йти до своєї свекрухи з порожними руками.
18
А вона сказала: Потривай, моя доню, поки не довідаєш ся, що з того вийде;
бо той чоловік не заспокоїться, не допровадивши свого дїла до кінця.