- 1
- Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх!
Ласкавість бо твоя над вино солодша.
- 2
- Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
- 3
- Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою;
царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти;
- о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
- 4
- Дочки Ерусалимські!
я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
- 5
- Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.
- 6
- З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш?
де о півднї опочиваєш?
чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
- 7
- Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
- 8
- Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
- 9
- Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
- 10
- Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
- 11
- Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
- 12
- Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,
- 13
- Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
- 14
- Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна!
очі в тебе гулубині.
- 15
- А ти, мій любий - прехороший, уродливий!
а постеля наша - мов трава зелена;
- 16
- Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.
|