- 1
- Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!
- 2
- Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами.
- 3
- Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками.
В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.
- 4
- Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов.
- 5
- Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.
- 6
- Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.
- 7
- Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!
- 8
- Се голос любого мого!
ось, він ійде, скаче через гори;
перескакує узгірря!
- 9
- Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький!
Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
- 10
- Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
- 11
- Вже зима минула, дощі перестали;
- 12
- Квітки вбірають землю;
час пісень настиг;
в лугах наших голос горлицї чути;
- 13
- Завязки фіґ показались на фіґовинї;
виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом.
Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
- 14
- Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї!
покажи менї лице твоє, дай голос твій почути;
голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!
- 15
- Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш!
- 16
- Мій любий менї належить, а я йому;
він пасе серед лилїй.
- 17
- Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися;
будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
|