1
Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна!
очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе;
волоссє в тебе - нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської;
2
Зуби в тебе - мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної.
3
Губи в тебе - пурпурова стрічка, а уста принадні;
нїби половинки гранатового яблока - щоки твої під кучерями в тебе;
4
Шия твоя - се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй - щити самих сильних;
5
Дві соски твої - мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться.
6
Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила.
7
Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази!
8
Зійди ж, подруго, за мною з Ливану;
йди зо мною з Ливану!
сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї!
9
Зранила ти серце моє, сестрице-подруго!
взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй!
10
Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі!
11
В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки;
мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх - пахощі Ливану!
12
Обгороджений сад - сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця;
13
Росадники твої - се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом;
14
З шафраном там нард, цинамон там із нардом;
мирра там і алой з усїма пахощами;
15
Джерело саду - колодїзь води живої й потоки з Ливану.
16
Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його!
-