1
Нехай прибуде милий мій у сад свій, нехай споживає солодкі овощі в йому!
- Ось і прийшов я в мій сад, моя сестро, моя ти дружино;
набрав мирри з пахощами моїми, з'їв крижку з медом моїм, напився вина мого, запив його молоком моїм.
Смакуйте ж і ви, друзї, пийте й їжте вволю, мої ви любі!
2
Сплю я, та серце в мене не спить;
ось голос милого!
він у віконце постукує: Відчини ж менї, сестро моя, дорога моя, голубко моя, чиста моя!
Вся голова в мене росою припала, кучері мої - нічними краплями.
3
Я роздяглась уже, - як знов одягатись?
я ноги помила, як же їх валяти?
4
Милий мій крізь дїрку руку просунув, і внутро моє зворушилось од сього.
5
Я встала, відсунути милому засов, а з моїх рук покапала мирра, і з палцїв моїх капала мирра на ручки замку.
6
Я відчинила любому мойму, аж се милий відвернувся і зникнув уже.
А в менї ж і дух завмер був, як він говорив!
Кинусь тодї шукати, - нїде не знаходжу;
стала кликати, - та не озиваєсь до мене.
7
Стріла мене сторожа ув обходї міста: побили мене, зранили мене, здерли з мене намітку ті, що стерегли муру.
8
Ой заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські: стрівши мого милого, скажіте йому, що гину з любови.
9
Чим же твій любий всїх любих переважує, ти, уродливша проміж усїма дївоньками?
Чим се дорогий твій лучший над инших, що ти про його так нас заклинаєш?
10
Любий мій - білий, і румяний, красший за десять тисяч инших;
11
Голова в його - чисте золото;
кучері филясті, а чорні, як ворон;
12
Очі в його - чисті, мов голуби, що при потоках водних, наче в молоцї скупані, седять щасливі.
13
Щоки його - цьвітник пахущий, грядочки принадного зілля;
губи - мов ті лилїи, що капле з їх мирра;
14
Руцї його - мов з золота уточені, в хризолити оправні;
тїло - його - наче слоновая кість у сапфирах;
15
Нозї - стовпи мармурові, поставлені на золотих підніжках;
вид же його, як Ливан;
величен, як кедри;
16
Уста в його, - се самі солодощі, а ввесь він - любощі.
От, хто мій милий, от, хто друг мій, дочки ви Ерусалимські!