1
Оглянься, оглянься, Суламито;
оглянься, оглянься, щоб нам глядїти на тебе!
- Що вам дивитись на Суламиту, мов на хоровод Манаїмський?
2
Що за прегарні ноги твої в сандалах, ти, знатного батька дитино!
а круглота твоїх стеген - неначе намисто, уроблене руками мистецькими;
3
Пуп у тебе - се круглоточена чаша, повна по всяк час вина запашного, стан же в тебе - стіг пшеницї серед лилїй;
4
Соски твої - се двойнята в серни;
5
Шия твоя - наче вежа з слонової костї;
очі в тебе - ставки Гесбонські коло воріт Батрабимських;
ніс твій - мов вежа в лїсї Ливанськім, оберненаДамаску;
6
Голова твоя - мов Кармель, волос на голові в тебе - мов пурпур, кучері твої - й цареві дивовижа.
7
О, яка ж ти хороша, яка ти принадна, моя любко, твоїм цїлим видом!
8
Стан твій - неначе пальма, груди ж твої - мов би винні грони.
9
Думаю: вилїзу на пальму, вхоплюся за віттє, а груди твої будуть менї за грони винні, і запах із ніздер твоїх, - як би від яблок;
10
Та й уста твої, як вино найлучше.
- Воно тече право до милого мого, й солодить уста утомлені.
11
Я належу до друга мого, він лине серцем до мене.
12
Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах;
13
Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї;
там ти моїх ласк дознаєш.
14
Пахнуть вже там мандрагори;
у дверей наших всякі що найлучші плоди, нові й давні;
все те я надбала про тебе, мій любий.