- 1
- Оглянься, оглянься, Суламито;
оглянься, оглянься, щоб нам глядїти на тебе!
- Що вам дивитись на Суламиту, мов на хоровод Манаїмський?
- 2
- Що за прегарні ноги твої в сандалах, ти, знатного батька дитино!
а круглота твоїх стеген - неначе намисто, уроблене руками мистецькими;
- 3
- Пуп у тебе - се круглоточена чаша, повна по всяк час вина запашного, стан же в тебе - стіг пшеницї серед лилїй;
- 4
- Соски твої - се двойнята в серни;
- 5
- Шия твоя - наче вежа з слонової костї;
очі в тебе - ставки Гесбонські коло воріт Батрабимських;
ніс твій - мов вежа в лїсї Ливанськім, обернена 'д Дамаску;
- 6
- Голова твоя - мов Кармель, волос на голові в тебе - мов пурпур, кучері твої - й цареві дивовижа.
- 7
- О, яка ж ти хороша, яка ти принадна, моя любко, твоїм цїлим видом!
- 8
- Стан твій - неначе пальма, груди ж твої - мов би винні грони.
- 9
- Думаю: вилїзу на пальму, вхоплюся за віттє, а груди твої будуть менї за грони винні, і запах із ніздер твоїх, - як би від яблок;
- 10
- Та й уста твої, як вино найлучше.
- Воно тече право до милого мого, й солодить уста утомлені.
- 11
- Я належу до друга мого, він лине серцем до мене.
- 12
- Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах;
- 13
- Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї;
там ти моїх ласк дознаєш.
- 14
- Пахнуть вже там мандрагори;
у дверей наших всякі що найлучші плоди, нові й давні;
все те я надбала про тебе, мій любий.
|