1
Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї!
Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено.
2
Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки.
Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних.
3
Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.
4
Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо!
5
Хто се, спершись на милого, йде з пустинї?
Ось де під яблонею розбудила я тебе: там породила тебе мати твоя, там привела на сьвіт тебе родителька твоя.
6
Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі;
любов бо, як та смерть, кріпка;
заздрість - як пекло, люта;
стріли її - стріли огняні;
вона - полумє страшно палаюче.
7
Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють.
Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно.
8
Є сестра у нас мала ще, безгруда;
що робити мем із нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?
9
Коли б вона була муром, - ми збудовали б на нїй срібні палати;
коли б вона була дверми, то ми обложили б її дошками з кедрини.
10
О, я мур, і груди в мене, як башти;
тим то й буду я в очах його вповнї дозрілою.
11
У Баал-Гамонї мав Соломон виноградник;
він передав той виноградник сторожам, а кожний мав платити за його плоди по тисячі срібних.
12
А мій виноградник таки в мене.
Нехай тобі, Соломоне, будуть твої тисячі, та ще й двістї сторожам плодів його.
13
Ти, що в садах проживаєш!
товариші прислухуються голосови твойму;
дай же й менї послухати його.
14
Біжи ж (зо мною), мій милий, мов сугак, мов олень на горах запашних!