1
вернувся той ангел, що розмовляв ізо мною, і розбудив мене, наче будять кого сонного.
2
І спитав мене: Що бачиш?
Я відказав: Бачу сьвітильника,-ввесь із золота;
вверху в його кубочки на оливу й сїм лямп на йому, а також сїм дудочок до наливання в лямпи, що на йому.
3
А коло його дві оливинї, одна праворуч од кубочка, а друга ліворуч.
4
запитавсь я та й кажу ангелові, що розмовляв ізо мною: Проти чого воно, добродїю?
5
І відказав ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив: Хиба ти не знаєш, що воно?
А я відповів: Нї, добродію, не знаю.
6
Тодї озвався він і сказав менї: Се, - Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Нї військом, нї силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних.
7
Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем?
Ти - низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому!
8
І надійшло слово Господнє до мене:
9
Як руки Зоробабелеві заложили, основи під сей дом, так його руки й скінчать його, й зрозумієте, що Господь сил небесних послав мене до вас:
10
Хто ж би маловажив день сей, коли, радїючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля?
- се очі Господнї, що обіймають зором увесь круг земний.
11
Тодї озвався я й промовив до його: Проти чого ж сї дві оливини, праворуч і лїворуч сьвітильника?
12
І озвавсь я вдруге й промовив до його: Проти чого сї дві галузки оливні, що золотими дудочками виливають із себе золоту оливу?
13
І відказав менї: Хиба ти не знаєш, що се?
Я ж відповів: Нї, добродїю, не знаю.
14
А він сказав: Се два помазані оливою, що стоять перед Владикою всієї землі'.