- 1
- Дослїдждуйте ж себе вважно, вивідуйте себе, народе бутний,
- 2
- Докіль не настигло ще те, що призначено, - час бо пролїтає, мов полова - докіль іще не прийшов на вас палаючий гнїв Господень, не наспів на вас день досади Господньої.
- 3
- Шукайте Господа, всї ви покірні в землї, що певните закони його;
шукайте справедливостї, шукайте смирностї;
може хоч ви оцїлїєте в день гнїву Господнього.
- 4
- Ось бо, й Газа обезлюдїє, й Аскалон опустїє, ополуднї з Азоту всїх повиганяють, а Екрон буде викоренений.
- 5
- Горе поморянам, - народові Крити!
Проти вас слово Господнє, Кананеї, - земле Филистійська!
витрачу тебе що до одного осадника, -
- 6
- І обернеться поморрє в кошару на вівцї, в загін на товар.
- 7
- І допадеться та країна Юдиним останкам, і будуть вони там пасти, а настане вечір, у будинках Аскалонських одпочивати;
бо Господь Бог навідається до них і заверне з неволї.
- 8
- О, я чув наругу Моаба і насьміхи синів Аммонових, як вони з люду мого глузували та пишались у його займанщинї.
- 9
- Тим же то, так певно, як я живу, говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Моаб буде, як Содома, а сини Аммонові - як Гоморра;
будуть місцем кропиви, солоним проваллєм, - пустинею на віки;
останок мого люду займе їх, як здобич, і ті, що вцїлїють, заберуть їх собі в наслїддє.
- 10
- Се буде їм за їх гордощі, за те, що вони пишались та глузували з народу Господа сил небесних.
- 11
- О, страшним стане їм Господь;
він повигублює всї боги на землї, й йому будуть покланятись - кожний в свому краю - й усї острови далекі.
- 12
- І ви, Етіопії, поляжете від меча мого.
- 13
- І простягне він руку свою на північ, і затратить Ассура, та й Ниневію оберне в розвалища, в степ сухий, як пустиня,
- 14
- І будуть посеред неї спочивати стада та всяка животина;
пеликан та їжак будуть по різьбових окрасах ночувати;
голоси їх будуть із вікон роздаватись, а опустїннє видне буде й на одвірках, бо не стане на них кедрових окладин.
- 15
- От, яким стане той город веселий, що жив собі безпеч, що то мовляв у серцї свому: Ось, я!
нема понад мене!
О, що ж із нього зробилось!
- розвалища, леговища зьвірям!
Хто нї проходити ме попри його, - засвище та й махне рукою.
|