1
І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними.
2
І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас.
3
І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів.
4
І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу.
5
І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму.
6
І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я Його прикликається.
7
І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза.
8
А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах.
9
І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його.
10
І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега.
І помер він там перед Господнім лицем
11
І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.
12
І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега?
13
І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома.
14
І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці.
А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.