1
А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,
2
бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого
3
І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.
4
І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,
5
щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!
6
А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
7
але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
8
яку ніхто з володарів цього віку не пізнав;
коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!
9
Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
10
А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.
11
Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає?
Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
12
А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,
13
що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
14
А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
15
Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
16
Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?
А ми маємо розум Христів!