1
І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
2
Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,
3
бо ви ще тілесні.
Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?
4
Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?
5
Бо хто ж Аполлос?
Або хто то Павло?
Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.
6
Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
7
тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!
8
І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!
9
Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.
10
Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній;
але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!
11
Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.
12
А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,
13
то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.
14
І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;
15
коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.
16
Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
17
Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!
18
Хай не зводить ніхто сам себе.
Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.
19
Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!
20
І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!
21
Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:
22
чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,
23
ви ж Христові, а Христос Божий!