1
А Давид постарів, увійшов у літа.
І покривали його одежами, та не було йому тепло.
2
І сказали йому його раби: Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину, і стане вона перед царем, і буде йому за доглядачку.
І буде вона лежати при лоні твоїм, і буде тепло панові цареві!
3
І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя.
4
А та дівчина була дуже вродлива.
І була вона цареві доглядачкою, і прислуговувала йому, та цар не пізнав її.
5
А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та говорив: Я буду царювати!
І справив він собі повоза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.
6
А батько його ніколи його не засмучував, щоб сказати: Чому ти так робиш?
А він також був дуже вродливий, і мати народила його по Авесаломі.
7
І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, і вони помагали Адонії.
8
А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.
9
І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх Юдиних мужів, царських слуг.
10
А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покликав.
11
І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?
12
А тепер іди, я тобі пораджу, і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона!
13
Іди, і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм.
Чому ж зацарював Адонія?
14
Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду за тобою, і потверджу слова твої.
15
І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві.
16
І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі.
А цар сказав: Що тобі?
17
І вона сказала йому: Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.
18
А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те…
19
І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя війська, а раба твого Соломона не покликав.
20
А ти, пане мій царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.
21
Інакше станеться, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон винними.
22
І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Натан.
23
І донесли цареві, говорячи: Ось пророк Натан!
І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі.
24
І сказав Натан: Пане мій царю!
Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?
25
Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної.
І він покликав усіх царських синів, і провідників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адонія!
26
А мене я раб твій!
і священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покликав.
27
Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?
28
А цар Давид відповів та й сказав: Покличте мені Вірсавію!
І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем.
29
І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха,
30
як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, так я й зроблю цього дня!
31
І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!
32
І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, і пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного.
І поприходили вони перед цареве обличчя.
33
І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і зведіть його до Ґіхону.
34
А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем.
І засурміть у сурму та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!
35
Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою.
36
І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: Амінь.
Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!
37
Як був Господь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого царя Давида!
38
І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону.
39
І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона.
І засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: Нехай живе цар Соломон!
40
І піднявся за ним ввесь народ.
А народ грав на сопілках та радів великою радістю, аж земля розпадалася від їхнього голосу!
41
І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тількищо скінчили їсти.
І почув Йоав голос сурми та й сказав: Що це за крик та гамір у місті?
42
Ще він говорив, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара.
А Адонія сказав: Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!
43
І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: Таж пан наш цар Давид настановив на царя Соломона!
44
І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську мулицю.
45
І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя.
І повиходили вони звідти веселі, і зашуміло місто.
Це той голос, що ви чули.
46
І Соломон уже засів на троні царства.
47
І також посходилися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого!
І вклонився цар на ложі своїм.
48
І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать!
49
І затремтіли, і повставали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен на дорогу свою…
50
А Адонія боявся Соломона.
І встав він, і пішов, і схопився за роги жертівника.
51
І донесено Соломонові, кажучи: Ось Адонія злякався царя Соломона, й ось він схопився за роги жертівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем!
52
І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю!
А якщо знайдеться в ньому зло, то помре.
53
І послав цар Соломон, і відвели його від жертівника.
І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!