1
І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.
2
Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.
3
І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.
4
І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок.
Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.
5
У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні.
І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!
6
А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою.
І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.
7
А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу.
8
А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.
9
Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?
10
І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ.
11
І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,
12
то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.
13
А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.
14
А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!
15
І прокинувся Соломон, аж ось це був сон.
І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні.
І зробив він гостину для всіх своїх слуг.
16
І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.
17
І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі.
І породила я при ній у цьому домі.
18
І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка.
А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.
19
А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.
20
І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм
21
І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він!
І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила
22
А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий!
А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий!
І так сперечались вони перед царем.
23
І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.
24
І сказав цар: Подайте мені меча!
І принесли меча перед цареве обличчя.
25
І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!…
26
І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!…
А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!…
27
А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його.
Вона його мати!
28
І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.