1
І зібрали филистимляни свої війська на війну.
І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.
2
І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і вставилися до бою проти филистимлян.
3
І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.
4
І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім'я йому Ґоліят із Ґату.
Високий був шість ліктів і п'ядь.
5
А на голові його мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски;
а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді.
6
А на ногах його мідяні наголінники, а за плечима його мідяний спис.
7
А держак списа його як ткацький вал, а вістря спису його шістсот шеклів заліза.
А перед ним ходив щитоноша.
8
І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: Чого ви вийшли ставати до бою?
Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові?
Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене.
9
Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів.
А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам.
10
І сказав филистимлянин: Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки.
Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох.
11
І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони перестрашилися та сильно налякалися.
12
А Давид син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я йому Єссей, що мав восьмеро синів.
І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа.
13
І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну.
А імена трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його Авінадав, а третій Шамма.
14
А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.
15
А Давид ходив до Саула, та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі.
16
А той филистимлянин підходив ранком та ввечорі, і виступав сорок день.
17
І сказав Єссей до сина свого Давида: Візьми но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів.
18
А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про поводження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.
19
А Саул і вони, та всі ізраїльтяни були в долині Елі, воювали з филистимлянами.
20
І встав Давид рано вранці, і полишив отару свою на сторожа;
і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей.
І ввійшов він до обозу, а військо виходило до бойового строю, і підняли вони окрик у бою.
21
І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави.
22
І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей, та й побіг до полку.
І ввійшов він, і запитав своїх братів про поводження.
23
А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полків одноборець, филистимлянин Ґоліят ім'я йому, із Ґату.
І промовляв він ті самі слова, а Давид почув.
24
А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.
25
І говорив Ізраїльтянин: Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить?
А виходить він, щоб зневажати Ізраїля.
І буде, того чоловіка, що вб'є його, збагатить його цар великим багатством, і дочку свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі.
26
І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля?
Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога?
27
А народ сказав йому те саме слово, говорячи: Отак буде зроблено чоловікові, хто вб'є його.
28
І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей.
І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: Чого то зійшов ти?
І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині?
Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну!
29
А Давид відказав: Та що я зробив тепер?
Чи не на наказ батька?
30
І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме.
А народ відповів йому те саме, як перше.
31
І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.
32
І сказав Давид до Саула: Хай не лякається нічиє серце через нього.
Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином.
33
І сказав Саул до Давида: Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости.
34
І сказав Давид до Саула: Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада,
35
а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його.
А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його.
36
І лева, і ведмедя побивав твій раб.
І цей необрізаний филистимлянин буде, як один із них, бо він зневажив полки Живого Бога!
37
І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина.
І сказав Саул: Іди, і нехай Господь буде з тобою!
38
І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав мідяного шолома на його голову, і надів на нього панцера.
39
І прип'яв Давид меча його на одежу свою, та й силкувався йти, бо він не звик був до того.
І сказав Давид до Саула: Не можу в цьому ходити, бо я не звик!
І поскидав Давид їх із себе.
40
І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща у руці його.
І він пішов до филистимлянина.
41
А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним.
42
І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави.
43
І сказав филистимлянин до Давида: Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм?
І филистимлянин прокляв Давида своїми богами.
44
І сказав филистимлянин до Давида: Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій.
45
І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив.
46
Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині.
І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!
47
І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку.
48
І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина.
49
І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, і вдарив филистимлянина в чоло його.
І той камінь втявся йому в чоло, і він упав на обличчя своє на землю.
50
І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці.
51
І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з його піхви, та й убив його, відтяв ним йому голову!
І побачили филистимляни, що помер їх силач, і стали втікати!
52
А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж доти, де йдеться до Ґаю, і аж до брами Екрону.
І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.
53
І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, та й розграбували їхні табори.
54
А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі.
55
А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: Чий син оцей хлопець, Авнере?
А Авнер відказав: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!
56
І сказав цар: Запитай, чий син цей юнак?
57
А коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то Авнер узяв його й привів його перед Саула, а голова филистимлянина у руці його.
58
І сказав до нього Саул: Чий ти син, хлопче?
А Давид відказав: Я син раба твого віфлеємлянина Єссея.