1
І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?
2
А той відказав: Борони Боже, ти не помреш!
Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу?
Цього не буде!
3
А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх.
І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений.
Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!
4
І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!
5
І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним.
Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
6
Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.
7
Якщо він скаже так: Добре!
то мир твоєму рабові.
А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.
8
І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою.
А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?
9
І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже!
Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?
10
І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?
11
А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле.
І вийшли вони обидва на поле.
12
І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого.
Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,
13
так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть!
А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.
14
І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости?
Коли ж я помру,
15
то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
16
І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів!
І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
17
І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
18
І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце.
19
А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел.
20
А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.
21
І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли!
Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!
22
А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе.
23
А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!
24
І сховався Давид у полі.
І було новомісяччя, а цар засів до їжі.
25
І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні.
І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.
26
Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.
27
І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце.
І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?
28
І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.
29
І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій.
А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх.
Тому не прийшов він до царського столу.
30
І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину!
Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
31
Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє.
А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.
32
І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий?
Що він зробив?
33
Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його.
І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
34
І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.
35
І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.
36
І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю.
Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.
37
І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!
38
І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай!
І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.
39
А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
40
І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!
41
Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази.
І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.
42
І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром!
А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!