1
І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!
2
І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.
3
І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі.
А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.
4
І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.
5
А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул.
І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська.
А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.
6
І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору?
І сказав Авішай: Я зійду з тобою!
7
І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.
8
І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!
9
І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?
10
І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.
11
Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця!
А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!
12
І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі.
І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.
13
І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.
14
І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере?
А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?
15
І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж?
І хто рівний тобі в Ізраїлі?
І чому не пильнував ти свого пана, царя?
Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.
16
Не добра це річ, що ти зробив!
Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця!
А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?
17
І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде?
А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!
18
І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом?
Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?
19
А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба.
Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!
20
А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!
21
І сказав Саул: Прогрішив я!
Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня.
Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.
22
А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.
23
А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.
24
І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!
25
І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде!
І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти!
І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.