1
І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем.
І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої.
2
І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб.
А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні.
3
А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті.
А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.
4
І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі.
А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.
5
І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.
6
І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.
7
І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її.
І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі.
8
І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі.
А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі.
9
А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів.
І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її?
10
І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!
11
І сказала та жінка: Кого я викличу тобі?
А він відказав: Самуїла виклич мені.
12
І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом!
І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж ти Саул!
13
І сказав їй цар;
Не бійся!
Але що ти бачиш?
А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі!
14
І він їй сказав: Який його вид?
А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу.
І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.
15
І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи?
А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах.
І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити.
16
І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?
17
І Господь зробив йому, як говорив був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові.
18
Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.
19
І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян.
А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною;
також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.
20
І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.
21
І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений.
І сказала до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.
22
А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.
23
А він відмовився й сказав: Не буду їсти!
Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу.
І звівся він із землі, і всівся на ліжку.
24
А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його.
І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.
25
І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли.
Потім устали й пішли тієї ночі.