1
І було Самуїлове слово для всього Ізраїля.
І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.
2
І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами.
І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.
3
І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами?
Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів.
4
І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах.
А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.
5
І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, аж застогнала земля!
6
А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі?
І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору.
7
І полякалися филистимляни, і говорили: Бог прибув до табору!
І сказали вони: Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи!
8
Біда нам!
Хто нас урятує від руки цих потужних богів?
Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!
9
Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам.
І будьте мужні, і воюйте!
10
І воювали филистимляни.
І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету.
І та поразка була дуже велика.
І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.
11
А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли
12
І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло;
а одежа його була подерта, і порох на голові його.
13
І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега.
А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і закричало все місто!
14
А Ілій почув голос того крику та й сказав: Що це за голос того натовпу?
А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві.
15
А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити.
16
І сказав той чоловік до Ілія: Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав.
І сказав Ілій: Що то сталося, мій сину?
17
І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі.
І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли.
А ковчег Божий узятий!
18
І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий.
А він судив Ізраїля сорок літ.
19
А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів.
І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її.
20
А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: Не бійся, бо ти породила сина!
Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.
21
І вона назвала ім'я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: Відійшла Ізраїлева слава!
Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого,
22
та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.