1
Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.
2
Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.
3
Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,
4
але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.
5
Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості.
Бог свідок тому!
6
Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.
7
Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.
8
Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.
9
Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.
10
Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!
11
Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,
12
просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
13
Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.
14
Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,
15
що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.
16
Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої.
Але Божий гнів їх спіткає вкінці!
17
А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.
18
Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.
19
Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали?
Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?
20
Бо ви наша слава та радість!