1
І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну.
2
І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді.
3
І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа.
І він проголосив піст на всю Юдею.
4
І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа.
5
І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям,
6
та й сказав: Господи, Боже батьків наших!
Чи ж не Ти Бог на небесах?
І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!
7
Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки?
8
І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:
9
Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш.
10
А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх,
11
і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам.
12
Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх?
Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!
13
А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.
14
А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору,
15
і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате!
Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!
16
Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.
17
Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме!
Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!
18
І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві.
19
І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.
20
І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя.
А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму!
Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!
21
І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!
22
А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті,
23
бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити.
А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе.
24
І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого!
25
І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести.
І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона!
26
А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа;
тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні.
27
І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів.
28
І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому.
29
І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами
30
І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
31
І царював Йосафат над Юдою.
Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі.
А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.
32
І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах.
33
Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків.
34
А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.
35
А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.
36
І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу.
І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.
37
Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої!
І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу