1
Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
2
Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,
3
коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!
4
Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.
5
А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.
6
Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
7
бо ходимо вірою, а не видінням,
8
ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
9
Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.
10
Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
11
Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні;
але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
12
Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.
13
Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.
14
Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
15
А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
16
Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом;
коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
17
Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
18
Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
19
бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.
20
Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
21
Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!