1
І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому.
2
І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
3
І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги!
Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!
4
Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться.
5
І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6
І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!
7
Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю.
І Я вражу його мечем у його краї.
8
І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.
9
А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою!
то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:
10
Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.
11
Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?
12
Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13
Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?
14
І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім.
І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.
15
І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах!
Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!
16
Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй!
Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!
17
Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край.
18
І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
19
А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!
20
І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
21
Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!
22
Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі?
На Святого Ізраїлевого!
23
Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду.
24
Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!
25
Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив?
Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх…
26
А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені.
Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло
27
І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.
28
За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!
29
А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.
30
А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.
31
Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону.
Ревність Господа Саваота зробить це!
32
Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле!
33
Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!
34
І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!
35
І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч.
І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!…
36
А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії.
37
І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат.
А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.