1
А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: Помер раб твій, мій чоловік!
А ти знаєш, що раб твій боявся Господа.
А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів
2
І сказав до неї Єлисей: Що я зроблю тобі?
Розкажи мені, що є в тебе в домі.
А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи.
3
А він сказав: Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній.
Не бери мало!
4
І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй.
5
І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми.
Вони подавали їй посуд, а вона наливала.
6
І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: Подай мені ще посуду!
А він відказав їй: Нема вже посуду.
І спинилася олива.
7
І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові.
І він сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові.
А ти та сини твої будете жити на позостале.
8
І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба.
І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.
9
І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.
10
Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника.
І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди.
11
Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
12
І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку!
І той покликав її, і вона стала перед ним.
13
І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби.
Що зробити тобі за це?
Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?
А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого!
14
І сказав він: Що ж зробити їй?
А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий.
15
А він сказав: Поклич її.
І він покликав її, і вона стала при вході.
16
І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина!
А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!
17
Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.
18
І росло те дитя.
А одного разу вийшло воно до свого батька до женців.
19
І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!…
А той сказав слузі: Занеси його до його матері!
20
І той поніс його, і приніс його до його матері.
І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло
21
І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла.
22
І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся.
23
А він сказав: Чому ти їдеш до нього?
Сьогодні не новомісяччя й не субота.
А вона відказала: Добре!
24
І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди.
Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі.
25
І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел.
І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка!
26
Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?
А та відказала: Усе гаразд!
27
І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його.
А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені.
28
А вона сказала: Чи я жадала сина від пана?
Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману?
29
І він сказав до Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди.
Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому.
І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя.
30
А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не полишу тебе!
І він устав і пішов за нею.
31
А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття.
І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: Не збудився той хлопець!
32
І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!…
33
І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа.
34
І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його.
І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!…
35
І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди.
І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз.
І розплющив той хлопець очі свої.
36
І покликав він Ґехазі та й сказав: Поклич ту шунамітянку!
І той покликав її.
І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина!
37
І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі.
І взяла вона сина свого та й вийшла
38
І вернувся Єлисей до Ґілґалу.
А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним.
І сказав він до свого хлопця: Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів.
39
І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини, і знайшов там витку рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків.
І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того.
40
І поналивали вони людям їжі.
І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: Смерть у горшку, чоловіче Божий!
І не могли вони їсти
41
А він сказав: Дайте муки!
І він всипав її до горшка і сказав: Наливай народові, і нехай їдять!
І вже не було нічого злого в горшку.
42
І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду, двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі.
І сказав Єлисей: Дай народові, і нехай вони їдять!
43
А слуга його сказав: Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?
Та він відказав: Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: Їжте й позоставте!
44
І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.