1
А коли Давид пройшов трохи з верхів'я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.
2
І сказав цар до Ціви: Що це тобі?
А Ціва відказав: Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди на їду юнакам, а вино на пиття змученому в пустині.
3
І сказав цар: А де син твого пана?
А Ціва відказав цареві: Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька.
4
І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета.
А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.
5
І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я йому Шім'ї, син Ґерин.
Він ішов і все проклинав.
6
І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його.
7
І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний!
8
Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього.
І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!…
9
І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя?
Піду я, і зітну йому голову!
10
А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні?
Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида!
А хто скаже: Нащо ти так зробив?
11
І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця!
Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!
12
Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття
13
І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього.
І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом.
14
І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.
15
А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел.
16
І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!
17
І сказав Авесалом до Хушая: Це така ласка твоя з приятелем твоїм?
Чому не пішов ти з своїм приятелем?
18
І сказав Хушай до Авесалома: Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся.
19
А подруге, кому я буду служити?
Чи ж не синові його?
Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі.
20
І сказав Авесалом до Ахітофела: Дайте пораду, що маємо робити.
21
І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім.
І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою.
22
І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.
23
А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!