1
І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст?
А Господь відказав йому: Іди!
І сказав Давид: Куди я піду?
А Він відказав: У Хеврон!
2
І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.
3
І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.
4
І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом.
А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.
5
І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його!
6
А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.
7
А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.
8
А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.
9
І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.
10
Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом.
11
А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців.
12
І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону.
13
А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів'онському ставі.
І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.
14
І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами!
І сказав Йоав: Нехай встануть.
15
І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.
16
І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом.
І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні.
17
І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.
18
І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл.
А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.
19
І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.
20
І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле?
А той відказав: Я.
21
І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його.
Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.
22
А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною!
Нащо я вб'ю тебе?
І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?
23
А той відмовився спинитися.
І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його!
І впав він там, і помер на місці
І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.
24
І гналися Йоав та Авішай за Авнером.
І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'онської пустині.
25
І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів'ї одного взгір'я.
26
І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти?
Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку?
І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?
27
А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм.
28
І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.
29
А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
30
І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев'ятнадцяти чоловіка та Асаїла.
31
А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли.
32
І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі.
І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.