1
І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим.
А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.
2
І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;
3
а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала;
а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
4
а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,
5
а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.
6
І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.
7
І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї.
І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?
8
І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова?
Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?
9
Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,
10
щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.
11
І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.
12
І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля?
І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.
13
А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову!
Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.
14
І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.
15
І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
16
І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму.
І сказав до нього Авнер: Іди, вернися!
І той вернувся.
17
А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.
18
А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.
19
І говорив Авнер також до ушей Веніяминових.
І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.
20
І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда.
І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.
21
І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя.
І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.
22
Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич.
А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.
23
А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли.
І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.
24
І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив?
Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?
25
Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.
26
І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.
27
І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.
28
А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.
29
Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька!
І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!
30
А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.
31
І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером!
А цар Давид ішов за марами.
32
І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.
33
І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?
34
Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають!
І ввесь народ ще більше плакав над ним.
35
І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!
36
А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.
37
І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.
38
І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!
39
А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене.
Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!