1
А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.
2
І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
3
А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра.
Були ж дні Опрісноків.
4
І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.
5
Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.
6
А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.
7
І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло.
І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай!
І ланцюги йому з рук поспадали.
8
А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої.
І він так учинив.
І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.
9
І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.
10
Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм.
І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.
11
Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.
12
А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.
13
І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,
14
та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!…
15
А вони їй сказали: Чи ти навісна?
Та вона запевняла своє, що є так.
Вони ж говорили: То Ангол його!
16
А Петро й далі стукав.
Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
17
Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці.
І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю.
І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
18
Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.
19
А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити.
А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.
20
А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян.
І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.
21
Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.
22
А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!
23
І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові.
І черва його з'їла, і він умер
24
Слово ж Боже росло та помножувалось.
25
А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.