1
А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.
2
І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули.
3
А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію.
І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти.
4
І, учнів знайшовши, перебули тут сім день.
Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.
5
І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто.
І, ставши навколішки, помолились на березі.
6
І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.
7
А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них.
8
А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію.
І ввійшли до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього.
9
Він мав чотири панні дочки, що пророкували.
10
І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Агав на ім'я.
11
І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган
12
Як почули ж оце, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
13
А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи?
Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!
14
І не могли ми його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай діється Божая воля!
15
А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили.
16
А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
17
А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.
18
А другого дня Павло з нами подався до Якова.
І всі старші посходились.
19
Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.
20
Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!
21
Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.
22
Що ж почати?
Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
23
Отже, зроби це, що порадимо тобі.
Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.
24
Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови.
І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.
25
А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.
26
Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.
27
А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,
28
кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте!
Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!…
А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!
29
Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
30
І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду.
І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено
31
Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!
32
І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них.
А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
33
Приступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив?
34
Але кожен що інше викрикував у натовпі.
І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці.
35
А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського,
36
бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним!
37
А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі?
А той відказав: То ти вмієш по-грецькому?
38
Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?
39
А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії.
Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!
40
А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові.
А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи: