1
А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,
2
та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.
3
І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?
4
Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було?
Чого ж в серце своє ти цю справу поклав?
Ти не людям неправду сказав, але Богові!
5
Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер
І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
6
Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.
7
І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.
8
І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали?
Вона ж відказала: Так, за стільки.
9
До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа?
Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть
10
І вона зараз упала до ніг його, та й умерла.
Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
11
І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це…
12
А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі.
І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.
13
А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
14
І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,
15
так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.
16
І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!
17
А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,
18
і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.
19
Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
20
Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.
21
Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали.
А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів.
І послали в в'язницю, щоб їх привели.
22
А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
23
говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла;
а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!
24
Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.
25
Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.
26
Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.
27
Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном.
І спитався їх первосвященик, говорячи:
28
Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати?
І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас…
29
Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!
30
Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.
31
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
32
А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.
33
Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?…
34
І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.
35
І промовив до них: Мужі ізраїльські!
Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.
36
Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда.
Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.
37
Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою.
Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.
38
І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх!
Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.
39
А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями!
І послухались ради його.
40
І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.
41
А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.
42
І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.