1
А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,
2
попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
3
А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,
4
а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
5
А він запитав: Хто Ти, Пане?
А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.
Трудно тобі бити ногою колючку!
6
А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?
А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!
7
А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
8
Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив
І за руку його повели й привели до Дамаску.
9
І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.
10
А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій.
І Господь у видінні промовив до нього: Ананію!
А він відказав: Ось я, Господи!
11
Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,
12
і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий
13
Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!
14
І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
15
І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.
16
Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
17
І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!
18
І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став
І, вставши, охристився,
19
і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.
20
І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,
21
І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?
22
А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
23
А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
24
та Савлові стала відома їхня змова.
А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
25
Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
26
А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
27
Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
28
І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
29
Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
30
Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
31
А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
32
І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
33
Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
34
І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос.
Уставай, і постели собі сам!
І той зараз устав
35
І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
36
А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься.
Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
37
І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла.
Обмили ж її й поклали в горниці.
38
А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
39
І, вставши Петро, пішов із ними.
А коли він прибув, то ввели його в горницю.
І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
40
Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай!
А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра
41
Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
42
А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
43
І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.