1
Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.
2
Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.
3
Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його.
А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.
4
Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
5
Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.
6
Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
7
І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
8
і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!
9
Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх!
І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!
10
Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!