1
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2
Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!
3
І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства!
Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти;
і не будете їсти квашеного.
4
Ви виходите сьогодні, у місяці авіві.
5
І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.
6
Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!
7
Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!
8
І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту.
9
І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.
10
І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.
11
І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,
12
то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!
13
А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою;
а коли не викупиш, то зламай йому шию.
І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.
14
І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то?
то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.
15
І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби.
Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.
16
І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.
17
І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона.
Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту.
18
І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря.
І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.
19
А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси.
20
І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.
21
А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.
22
Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!