1
І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,
2
і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина,
3
до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі.
4
І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.
5
Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе!
Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі.
6
І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.
7
А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту.
І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.
8
І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.
9
І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.
10
І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії.
І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.
11
І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого.
І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.
12
І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш.
А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.
13
Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх.
І побач, бо цей люд то народ Твій.
14
А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку.
15
І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.
16
Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій?
Чи ж не тим, що Ти підеш із нами?
І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі.
17
І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе.
18
А він відказав: Покажи мені славу Свою!
19
І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою.
І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний.
20
І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити.
21
І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі.
22
І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.
23
А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.