1
І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!
2
І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй?
Той відказав: Палиця.
3
І сказав Він: Кинь її на землю!
І той кинув її на землю, і вона стала вужем.
І втік Мойсей від нього.
4
І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста!
І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його.
5
Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова.
6
І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою!
І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!
7
А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою!
І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.
8
І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.
9
І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл.
І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.
10
Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий.
11
І сказав йому Господь: Хто дав уста людині?
Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь?
12
А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити.
13
А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати.
14
І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит?
Я знаю, що він добре буде говорити.
Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.
15
І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.
16
І він буде говорити за тебе до народу.
І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.
17
І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.
18
І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони.
А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!
19
І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.
20
І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю.
І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.
21
І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.
22
І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.
23
І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить.
А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.
24
І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.
25
Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови!
26
І пустив Він його.
Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання.
27
І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню!
І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.
28
І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.
29
І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів.
30
І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві.
А той ті ознаки чинив на очах народу.
31
І повірив народ той.
І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.