1
І було мені слово Господнє таке:
2
Сину людський, повідом Єрусалим про його гидоти,
3
та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки Єрусалиму: Походження твоє й народження твоє з краю ханаанського, твій батько амореєць, а мати твоя хіттеянка.
4
При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти посолена, ані не була ти сповита.
5
Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!
6
І проходив Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валялася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові!
Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові!
7
Рости ж, зробив Я тебе, як польову ростину, і ти зросла та стала велика, і дійшла ти до найвродливішої вроди: перса випростались, волос твій виріс, а ти була зовсім нага!
8
І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання.
І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю.
9
І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою.
10
І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком.
11
І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою.
12
І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову.
13
І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове;
булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности!
14
І розійшлося ім'я твоє поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту Мою, яку Я на тебе поклав, говорить Господь Бог!
15
І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.
16
І брала ти з шат своїх, і робила собі різнокольорові пагірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.
17
І брала ти речі з пишноти своєї, з Мого золота та зо срібла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і чинила розпусту із ними.
18
І брала ти свою різнокольорову одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними.
19
А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі.
І сталося це, говорить Господь Бог.
20
І брала ти синів своїх та дочок своїх, що породила Мені, і приносила їх на їжу їм.
Чи мало було розпусти твоєї,
21
що ти різала дітей Моїх і давала їм, перепроваджуючи через огонь для них?
22
І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї молодости, коли була нагою-пренагою, коли валялася в крові своїй
23
І сталося по всьому тому твоєму злі, горе, горе тобі!
говорить Господь Бог,
24
і побудувала ти собі місця розпусти, і поробила собі підвищення на кожному майдані.
25
На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підвищення, і знеславила красу свою, і розхиляла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту
26
І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотелесими, і побільшувала свою розпусту, щоб гнівити Мене.
27
І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою.
28
Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла насититись, і блудила з ними, і теж не наситилась.
29
І побільшила ти свою розпусту до купецького краю халдеїв, та теж цим не наситилася.
30
Як змучилося серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки!
31
Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі, а підвищення своє робила на кожному майдані, то не була ти, як блудниця, щоб збирати заплату за розпусту,
32
але як перелюбна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих.
33
Усім блудницям дають дарунка, а ти сама давала дарунки свої всім коханцям своїм, і підкуповувала їх, щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою.
34
І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок, бо не волочились за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки.
35
Тому то, розпуснице, послухай Господнього слова:
36
Так говорить Господь Бог: За те, що виливалась твоя розпуста, і відкривалась твоя нагота в блудодійстві твоїм з твоїми коханцями та зо всіма божками гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм,
37
тому ось Я позбираю всіх коханців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавиділа, і зберу їх коло тебе знавкола, і відкрию їм наготу твою, і вони побачать увесь твій сором!
38
І засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та заздрости
39
І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйнують твоє місце розпусти, і порозвалюють підвищення твої, і постягають з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання твої, і покладуть тебе зовсім нагою
40
І зберуть проти тебе збори, і закидають тебе камінням, і порубають тебе своїми мечами
41
І попалять доми твої огнем, і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок.
І зроблю Я кінець, щоб не була ти розпусницею, і ти вже не будеш давати дарунка за розпусту!
42
І заспокоїться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя заздрість, і я заспокоюся, і не буду вже гніватися.
43
За те, що ти не пам'ятала про дні своєї молодости, і гнівила Мене всім тим, то й Я ось поверну дорогу твою на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила ти розпусти після всіх гидот своїх!…
44
Ось кожен приповістник говоритиме про тебе приповістку, кажучи: Яка мати така її донька!
45
Ти дочка своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сестер, що покидали своїх чоловіків та своїх синів.
Мати ваша хіттейка, а ваш батько амореєць!
46
А старша сестра твоя Самарія та дочки її, що сидять по лівиці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по правиці твоїй це Содома та дочки її.
47
А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила за їхніми гидотами?
Мало бракувало, і зіпсулася б ти більше від них на всіх своїх дорогах!
48
Як живий Я, говорить Господь Бог, не зробила Содома, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки!
49
Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.
50
І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям.
І Я їх відкинув, як побачив оце.
51
А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільшила гидоти свої більш від них, і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами, які ти зробила.
52
Тож носи свою ганьбу ти, що чинила її для своїх сестер, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе!
І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедливлення своїх сестер!
53
І поверну Я їхню долю, долю Содоми та дочок її, і Самарію та дочок її, і поверну долю твою серед них,
54
щоб носила ти свій сором, і соромилася всього того, що ти наробила, потішаючи їх.
55
А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану.
56
І не була сестра твоя Содома згадувана в устах твоїх за днів твоїх гордощів,
57
поки не відкрилося зло твоє, коли ганьбили тебе дочки Сирії та всіх околиць його, і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль.
58
Свою розпусту та гидоти свої, ти їх понесеш, говорить Господь.
59
Бо так говорить Господь Бог: І зроблю Я з тобою, як робила ти, що погордила присягою, щоб зламати заповіта.
60
І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного.
61
І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе, разом з меншими від тебе і дам їх тобі за дочок, але не з твого заповіту.
62
І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь,
63
щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, говорить Господь Бог.