1
І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2
І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього.
І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,
3
та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!
4
Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.
5
І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше.
Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба.
І сказали вони: Зроби так, як сказав.
6
І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.
7
І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.
8
І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом.
І їли Вони.
9
І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя?
А він відказав: Ось у наметі.
10
І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу.
І ось буде син у Сарри, жінки твоєї
А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.
11
Авраам же та Сарра старі були, віку похилого.
У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.
12
І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені?
Таж пан мій старий!
13
І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?
14
Чи для Господа є річ занадто трудна?
На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.
15
А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась.
Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!
16
І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
17
А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?
18
Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!
19
Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі.
І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.
20
І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
21
зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.
22
І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.
23
І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?
24
Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?
25
Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі!
Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?
26
І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.
27
І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.
28
Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?
І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!
29
І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!
30
І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!
31
І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!
32
І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться?
А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!
33
І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама.
А Авраам вернувся до свого місця.