1
І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2
І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив.
І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3
І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
4
Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
5
І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
6
І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
7
І створив Господь Бог людину з пороху земного.
І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
8
І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9
І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.
10
І річка з Едену виходить, щоб поїти рай.
І звідти розділюється і стає чотирма початками.
11
Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
12
А золото тієї землі добре;
там бделій і камінь онікс.
13
Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.
14
А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру.
А річка четверта вона Ефрат.
15
І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
16
І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17
Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
18
І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім.
Створю йому поміч, подібну до нього.
19
І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме.
А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.
20
І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині.
Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
21
І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він.
І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22
І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
23
І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого.
Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
24
Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.
25
І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.