1
І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.
2
І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя.
І послав Авімелех, цар Ґерару, і взяв Сарру.
3
І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка.
4
А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?
5
Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат.
Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх.
6
І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене.
Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.
7
А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи.
А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.
8
І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей.
А люди ті сильно злякалися.
9
І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив?
І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх?
Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!
10
І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ?
11
І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.
12
І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені.
13
І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.
14
І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові.
І вернув йому Сарру, жінку його.
15
І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби.
16
А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму.
Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою.
І перед усіма ти оправдана.
17
І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати.
18
Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.