1
І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських.
2
Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.
3
А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів.
4
І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові.
5
І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
6
І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських,
7
і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.
8
І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,
9
і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.
10
І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.
11
І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було.
І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови.
І він ліг на тім місці.
12
І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба.
І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.
13
І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака.
Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм.
14
І буде потомство твоє, немов порох землі.
І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь.
І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.
15
І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.
16
І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!
17
І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце!
Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна.
18
І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх.
19
І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз.
20
І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,
21
і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом,
22
і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим.
І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!